Квітки сучасності/Цветы современности (укр и русс)

Не розуміють старші люди,
Що весь цей світ їм більше не належить.
Нав'язують нам свої правила усюди,
А наша думка їх ніколи не бентежить.

І з занудства великої скелі
Зневажають дитячі радощі.
І слова їх, жорстокі та грубі,
Ллються брудом з їхньої пащі.

А ми просто квітки сучасності,
Що бажають змінити цей світ.
А дорослі все далі волають,
Що якщо квітки, то ми - пустоцвіт.

Ми поважаємо старших й молодших,
Ми за рівність, ми за кохання.
Ми не ділимо на "ваших" та "наших",
В нас до вас лише одне прохання:

Не губіть нас, юних митців,
Що малюють вам новий світ,
Не ламайте нам олівців,
Не пишіть завчасно заповіт.

Не загострюйте внутрішній стрижень,
Всі ножі в долонях у вас.
Хай будемо далекі від принижень,
Щоб в душі наш вогонь не загас.

І нам так страшно стати поколінням,
Що так само дітям докорятиме,
І що в нові квітки камінням
Мої однолітки жбурлятимуть...

Перевод на русский:

Не понимают старшие люди:
Миры им больше не принадлежат,
Навязывают свои порядки всюду,
А наши мысли никогда их не колышат.

И с занудства высокой скалы
Презирают детские радости.
И слова их жестоко и грубо
Льются грязью с их пастей.

А мы просто цветы современности,
Что хотят изменить этот свет.
А взрослые все дальше кричат,
Что если цветы, то мы - пустоцвет.

Мы уважаем старших и младших,
Мы за равенство, мы за любовь,
Мы не делим на "ваших" и "наших",
У нас к вам лишь один вопрос.

Не точите внутренние стержни,
Все ножи в ладошках у вас.
Пусть будем далеки от унижений,
Чтоб в душе наш огонь не погас.

Нам так страшно стать поколением,
Что так же будет детей упрекать.
И в новые цветы камнями
Мои сверстники будут кидать...