3
Яскраве сонце змушує відкрити важкі повіки. Новий день. Я сідаю на ліжко,спостерігаючи за тінями у кутку кімнати. Треба якось встати. Підлога змушує тримтіти пальці ніг через холод.
Підходяжу до розбитого дзеркала,і дивлюсь на власне зображення. Що вчора сталося? Я вже не пам'ятаю яка сьогодні дата,день тижня,пора року. А вчорашній день здається таким туманним.
— Знову щось накоїв? — звертаюсь я до дзеркала.
Мої червоні синці під очима заважають впізнати власне обличчя. Каштанове волосся виглядає сірим та брудним. Рівний ніс та гострі скули створюють ілюзію гарного обличчя. Тіло занадто худе. Мов скелет обтягнутий шкірою. Шкіра бліда та тонка,як сніг у середині січня. Цікава пора року. З однієї сторони:насолоджуєшся теплою кавою,кішкою та святами. Але тобі все одно холодно та на вулиці затемно. Шкіру так легко проколоти,що здається,ти стечеш емоціями до смерті.
Гул на вулиці б'є по голові. Ще трішки і вибухне. Це через людей чи думок та туги? Задзвонив телефон. Ще краще. Я беру слухавку.
— Алло?— чую прокурений чоловічий голос. Він здається сердитим.
— Так — відповідаю я.
— Знову стирчиш дома? Хоч побач живих людей. Відчуй себе людиною
— Авжеж. (Так байдуже)
— До речі,чого я дзвонив.
(Нарешті)
— Читачі чекають нову главу твоєї повісті. Подовжую твій дедлайн ще на тиждень. Не сором мене.
— Добре. Дякую.
— Бувай— беземоційно відповідає мені мій шеф
Теж цікава людина. Виглядає як три мене. Ні,як п'ять мене. Завжди ходить з пальцями у цукрі та цигаркою в трішки жовтуватих зубах. Живе один,виїдає через особливий смуток колегам мізки. У нього неприємна усмішка та баритон. Його звуть Деян.
А яке моє ім'я? Воно справжнє? Не пам'ятаю. Може я і не хочу знати! Новий день. Треба поміняти дзеркало. Та,мабуть ім'я.
^^^
Берлін зустрічає мене дощем та ароматом бензину. Все-таки я вирішив піти до кав'ярні. Ще треба купити цигарки.
Почав я курити у 14 років. Тоді батьки ігнорували мене,я захоплювався історією,і мені кортіло скоріше стати дорослим. Тому я почав зловживати табаком. Чи жалкую я? Ні.
Покинувши крамницю,я дістав папіросу та закурив. Так приємно. Philipp Morris має гіркий післясмак, а таке я люблю. Ще я люблю гірку каву,волошки,чорний колір та вдивлятися у очі людей. Не знаю навіщо це вам,але мені цікаво пізнавати себе. Але не цей світ. Він доволі жорстокий та несправедливий. Я не буду думати про це.
Не помітив як цигарка вже дійшла до фільтру,та обпік палець. Біль витягає із думок. Хочу їсти.
^^^
Я замовив маленьк каву: фільтр та звичайний круасан. Людей у приміщенні було небагато. Бариста була занадто веселою,як для людини,що працює у громадському харчуванні. Але такі люди також цікаві. Мабуть.
Я сів у кутку кав'ярні на незручний стілець. Столик достатньо великий,а забігайлівка досить такі комфортна. Працівники спритні,стіни кольору хакі та полички із книгами заспокоюють. Є м'які дивани брудного коричневого кольору. Ще не вистачає покривала з котиком,і все буде ідеально. За сусіднім столиком сиділа літня пара. А у такому ж кутку навпроти мене, хлопчина у класичному костюмі та пірсингом у носі.
Я не поспішав. Відривав малі крихкі шматки круасан, та макав його у кислий напій. І тут до кав'ярні зайшла дівчина.
^^^
Я забув про каву. Я так і не зміг згадати власне ім'я та ігнорував почавшийся дощ за вікном. Вона була закхекана. Золотаве волосся було трішки мокре,а фіолетове пальто виглядало душе тендітно на її тонкій фігурі. Вона достатньо охайна,трішки сумна та в цілому чудова. Таких хочеться малювати. З такими хочеться просинатись. З такими хочеться пити каву на балконі,та не боятися темряви.
Вона закусила,на вигляд,свої теплі губи,поки обирала напій. Капучіно з корицею. Прекрасна.
Сівши у середині зали я зміг її краще роздивитись. Пряме жовте волосся до лопаток,яскраво-блакитні очі,тонкі губи. Вона запідозрила щось,та подивилась на мене. У цих очах я готовий потонути. Вона манить мене своїм поглядом. Я ніколи не бачив,такої краси та м'якості. Вона сиділа у закладі 2 години. Було таке відчуття,що дивлячись на її акуратний ніс,я дізнався про неї все. Але я навіть не зміг би щось їй сказати. Ком у горлі давить на грудну клітину,а нейрони в голові плутаються.
Згодом вона пішла.