У полоні тиші

Сонце світило яскраво, та її голова була забита сумними думками.
В обіймах сонця її волосся сяяло, як поле пшениці.
Вона сиділа, сумна, зі своїм розбитим серцем у полоні тиші.
Вже сонце сідало за обрій, та її серце ніяк не могло позбутися болю.
ST.NKK