Містична казка

Готель у лісі (містична казка)

Я отримала звістку з готелю у  лісі,
де тіні стоять на холоднім узліссі.
Старий той готель, наче пам'ять роси,
ховає  у стінах старі голоси.
Там ранок ,не ранок , а шепіт і дим,
і час зупиняється десь поміж ним.
Дорога веде між лісом і містом,
та з кожним кроком стає все тісніше
Бо варто лиш ближче до лісу зайти -
зникають знайомі старовинні сліди.
Роса там не падає , вона не зникає,
неначе хтось світ той повільно стирає.

Я чую, як птахи співають не так,
у їхньому співі є ніби-то знак
Дерева гойдаються, ніби живі,
і щось там шепче в холодній траві.

Готель мене кличе без слів і без сну,
неначе відкриває таємницю стару
І я розумію крізь тишу й імлу:
цей ліс пам'ятає не тільки весну.

І кожен, хто входить у ці коридори,
Лишить за дверима власні історії.
А я ще стою між "піти" і "лишитись",
і ліс вже навчив мене не метушитись .